Джерело безперебійного живлення SVEN Pro+ 650

Фінська компанія SVEN найбільш відома споживачам як виробник мультимедійної акустики, навушників і маніпуляторів (миші, клавіатури, ігрові пристрої). Проте є в лінійці цієї компанії і джерела безперебійного живлення, причому дуже цікаві за характеристиками, з точки зору споживача. Справа в тому, що всі, навіть молодші моделі, є лінійно-інтерактивними, тобто дають змогу працювати від мережі під час значного відхилення напруги у ній від номіналу, без переходу на батарейне живлення (а такий недолік живлячих мереж усе ще дуже актуальний навіть для московських околиць та окремих районів столиці). У цьому огляді ми розглянемо модель з Pro-серії потужністю 650 В·А.

У нас на тестуванні побувала середня модель (650 В•А), мабуть, найактуальніша для підключення одиночного офісного або домашнього ПК з комплектом периферії. В лінійці також є версії з потужністю від 400 до 1500 В·А.

Комплектація і гарантія

Комплект постачання:

інструкція з експлуатації російською, українською та англійською мовами
гарантійний талон
інтерфейсний кабель USB
запасні запобіжники
CD з програмним забезпеченням

Гарантійний термін експлуатації: 2 роки.

Зовнішній вигляд

ДБЖ має класичне компонування «вежі», досить вузький корпус (10 см) і помірну вагу. Словом, нагадує собою переважну більшість сучасних ДБЖ найрізноманітніших виробників. Але це, можливо, й непогано – дизайн цього пристрою, якому зазвичай відводиться місце в кутку під столом, не особливо важливий. Екранчик досить яскравий і горить постійно (тобто підсвічування працює і в тому випадку, якщо пристрій вимкнути кнопкою живлення). Рівень заряду на ньому відображається дуже приблизно, а ось напруга, як вхідна, так і вихідна, відображається із завидною точністю. Як ми знаємо, у дуже багатьох пристроїв вихідна напруга завжди відображається як 220 В, хоча насправді вона чисте технічно не може бути такою постійною у будь-якого джерела з лінійно-інтерактивною схемою.

На задній панелі розташовані 2 стандартні євророзетки, що займають основну площу поверхні. Це порадує домашніх користувачів, жодних проблем під час підключення як самого комп'ютера, так і периферії, не виникне. Для взаємодії з комп'ютерним ПЗ, служить USB-інтерфейс. Також є роз'єми для захисту устаткування, підключеного до телефонної лінії, і плавкий запобіжник.

Внутрішня будова

Трансформатор і батарея займають нижню половину корпусу, а плата розташовується вгорі. Це, звичайно, логічно, проте для заміни батареї в цьому випадку доведеться розібрати пристрій практично повністю. Передня панель якщо і знімається, то навряд чи середньостатистичний користувач здогадається, як це зробити. Спосіб охолодження пасивний, тому пристрій практично безшумний: як в пасивному режимі, так і під час задіювання схем AVR. Під час роботи від акумуляторів з максимальним навантаженням транзистори видають свій характерний звук, але цей нетиповий режим також цілком укладається в 40 дБА. Отже пристрій цілком домашній.

Перемиканням між ступенями AVR-регулятора займаються механічні реле, розраховані на максимальний струм 6 А і приблизно 10 000 циклів перемикання, що означає солідний запас міцності. Інвертор побудовано на 6 транзисторах з маркуванням CDW FP50N06 (виробника встановити не вдалося).

Батарея

Батарея теж без маркування, проте очевидно, що це продукція компанії Yuasa.

Тестування роботи від електромережі

Ми використали регульований автотрансформатор (ЛАТР) для того, щоб визначити пороги перемикання і фактичну напругу на виходах при вхідній напрузі в діапазоні 0-263 В. Тестування здійснювалося при повністю зарядженому акумуляторі і підключеному навантаженні близько 100 Вт. Це типове значення для сучасного комп'ютера в режимі простою (редагування тексту) з увімкненими опціями енергозбереження, враховуючи, що значну частину з цього споживає увімкнений 20-дюймовий монітор.

Діапазон напруги, що подається на вихід під час роботи в режимі AVR, не виходить за межі заявленого відхилення в 10 %. Так, на ринку є пристрої і з двома ступенями трансформації «на підвищення», тому сам діапазон вхідної напруги не є рекордним. Проте все ж XXI століття за вікном, і кількість місць, де напруга тримається нижче 170 В, неухильно скорочується, навіть у країнах, що розвиваються.

Швидкість перемикання між ступенями стабілізації і переходу на батарейне живлення дуже висока (в межах заявлених 10 мс).

Тестування роботи від батареї

Під час виходу напруги із згаданого діапазону ДБЖ переходить на акумуляторне живлення. Робота від батарей супроводжується досить гучним звуковим сигналом, частота сигналів підвищується, досягши критичного рівня розряджання. Сигналізація вимикається в налаштуваннях програмного забезпечення (і зберігається в пам'яті пристрою) або натисненням на кнопку на передній панелі. У тихому режимі сигналізація залишається лише на випадок перевантаження і повного вичерпання ресурсу батареї – в таких випадках користувач почує або безперервний сигнал, або частий переривчастий із частотою разів у півсекунди.

Час роботи від батарей при навантаженні 410 Вт склав 1 хв. 35 сек., при навантаженні 150 Вт – 8 хв. Дуже добре, що й під час максимального навантаження (причому формально працюючи навіть з перевантаженням) пристрій протримався достатньо довго, щоб в реальності коректно «приспати» комп'ютер за цей час.

Заряджання протікає досить швидко, але відстежити цей процес за індикацією на РК-екрані практично неможливо (навіть якщо посадити акумулятор малим струмом, індикатор досить швидко вкаже 90-100 %).

Якість вихідного сигналу в різних режимах наведено на осцилограмах:

Еталонна синусоїда живлення мережі (230 В)

Робота від батарей без навантаження

Робота від батарей з навантаженням 150 Вт (на початку розряджання батареї)

Робота від батарей з навантаженням 150 Вт (якщо батарея майже розряджена)

Робота від батарей з максимальним навантаженням (на початку розряджання батареї)

Робота від батарей з максимальним навантаженням (якщо батарея майже розряджена)

Під час роботи із середнім навантаженням вигляд графіка апроксимації практично бездоганний. У режимі без навантаження імпульси набувають характерної форми, проте амплітуда також помірна. А в трапецію графік перетворюється лише під час роботи з максимальним навантаженням (у такому разі напруга наприкінці циклу заряду, що добре видно на графіках, також трохи «спливає», але нижче 190 В не опускається). Порівняно з багатьма, навіть дорожчими моделями: результат дуже гарний.

Інтерфейс і програмне забезпечення

Джерело не повністю сумісне із стандартом Smart Battery, рівень заряду батареї коректно визначається штатними засобами операційної системи лише після встановлення і налаштування програмного забезпечення (утиліта UPSilon).

Більше того, якщо користувач не зайде в налаштування ПЗ і не здогадається, що потрібно вручну вибрати тип з'єднання «Mega (USB)», програма «скаржитиметься» на те, що UPS не підключено. Недосвідченого користувача це може спантеличити.

А до функціональності ПЗ в робочому стані претензій немає, відображається усе, що ми звикли бачити в таких випадках, у т. ч. рівень заряду батареї, вхідну і вихідну напругу, частоту і навіть температуру всередині корпусу.

Є також варіант відображення параметрів у цифровій формі та із схемою роботи ДБЖ. Стандартні можливості ведення логів і відправлення повідомлень адміністратора поштою також передбачено.

Користувач може гнучко управляти режимом самотестування і вимикати звукову сигналізацію.

Висновки

Ця модель цілком претендує на сусідство з іншими «скандинавськими» товарами у вашому будинку; є в ній щось «ікеєвське». Ніби й недорого, але досить якісно. Порадувала гідна робота в режимі з максимальним навантаженням, безшумність, чесна відповідність заявленим відхиленням від номіналу під час роботи в режимі стабілізації. І чесне відображення тієї ж вихідної напруги на екрані. Без недоліків, звичайно, теж не обійшлося. Так, на наш погляд, наявність РК-екрану зручна, проте якщо комп'ютер працює цілодобово, і користувач змушений десь тут же спати (так, це погано, але деяким доводиться), то має сенс робити екран таким, що вимикається. І вже точно підсвічування не повинно горіти, коли ми вимикаємо сам пристрій.

Переваги:

компактність і безшумність;
відповідність (і навіть перевищення) заявленої максимальної потужності;
«чесне» відображення вихідної напруги на РК-екрані і фактична відповідність відхилень напруги в режимі стабілізації тим 10%, що заявлені в керівництві;
звукова сигналізація, що вимикається.

Дивно і негуманно стосовно власної служби підтримки не передбачити автоматичне розпізнавання ДБЖ з боку комплектного софта. Напевно в сервісі вже набридло відповідати на подібні запитання. До речі, інструкцію з роботи з ПЗ непогано було б також прикласти в друкованому вигляді – хоча б короткий перелік операцій, доступних користувачеві, зокрема ті ж налаштування комунікації. Але погодьтеся, це дрібні причіпки! В іншому і головному пристрій потішив.